Прийшла в магазин за продуктами, закупилась, загрузила все в коляску. Вже на виході мене ловила продавщиця - "А платити хто буде?". Мені так соромно було, неможу описати. І навіть незнаю як то я так далеко могла зайти з тими пакетами щоб мене охррона не зловила.
В мене на ключах від машини сіла батарейка, тому, щоб машину закрити/відкрити потрібно користуватись ключем таким як до звичайних дверей. Приїхала з малим в шопінг-центр, закупились, вертаємось до парковки, витягую я ключ і не можу машину відкрити. Думаю піду спершу до багажника коляску покладу, а багажник також не відкривається. Дивлюсь, а то не моя машина.
А вчора я взагалі дала... Після безперервного 3 годинного плачу в ночі і ще годинного зранку, я вся "синя" таки вирішила піти на мама-групу, зустрітись з мамочками та трохи розвіятись. Ми в кафе зустрічаємось, воно бейбі френдлі, мамочок і мамагруп там багацько, і нас там з задоволенням приймають. Так от, прийшла я, замовила безлактозного шоколадного напою (зараз молочного не вживаю з надією на зменшення коліків). Попила, полялякала з мамочками, і десь за хвилин так 20 до мене доходить що щось не те...мами не ті, малюки вроді також не ті... Виявилось я прийшла до чужої мама-групи :-) Посміялись ми з мамочками, і я пішла шукати свою групу ))
Думаю, після такого допису ви всі зрозумієте чому я рідко пишу. В мене цілий список справ що треба зробити, і наразі він тільки росте.