Кемпінг в Долині Кенгуру.

Зразу скажу що в долині з такою назвою кенгуру ми так і не побачили.
Як я згадувала, наші друзі організували цю вилазку, а ми, раді старатись, приєднались. На фото міст через річку Кенгуру який мені асоціюється з цією долиною. Це міст на одну смугу, якщо хтось їде в зустрічному напрямку, треба чекати а тоді їхати в протилежному. Там вкінці видно як машина чекає поки ті що на мості проїжуть. Доречі, це єдиний міст який залишився в нашому штаті з часів коли Австралія була колонією.

На території де ми зупинились були місця на палатки та маленькі будиночки щоб зняти. Також була кухня, душі з гарячою водою, дитячий майданчик. З такими вигодами я в палатці ще не жила :-) Також на території була загорожа з кіньми, поні, ламами та коза.

Розклали ми палатки, погодували щасливу козу і поїхали шукати річку. Кілька невдалих спроб, кілька додаткових кілометрів і ось вона річка. То ми так на дамбі сиділи (треба було купальники тримати щоб течія не зносила).  

Серед нас була дівчина Таня яка просто мліє за всякими тваринами. Вона ще дома вишукала що поблизу є місцинка з вомбатами (такі собі австралійські міні-ведмедики) і ми  просто мусіли туди поїхати. Приїхали, прийшли в парк а там багатезно берлог, буквально через кожні кілька метрів. 

Берлоги є, а вомбатів нема. Вірніше вомбати були але виявилось що вони вилазять тільки після заходу сонця. Таня не здавалась тому голодні туристи таки погодились чекати. Добре що Давид загрався різними палками листям і водою.  

А, ну і ще грався глиною. Мене дівчата питали як я таке йому дозволяю, а я кажу дома не дозволю а тут хай робить що хоче. Потім правда трохи пошкодувала бо те все з голови вимивати не просто виявилось :-)

Але вомбатів ми таки дочекались!

А ввечері звичайно вечеря. Тут на столі тікльи початок бо шашлик ще готується. Вечері було стільки що вистачило б ще  на кілька вечерь. 

А то Давидко вчить як правильно їсти хліб з сиром сир з хлібом. Не думайте що хліб болотом намазаний - то така австралійська солена паста - Vegemite

 Наші хлопці дуже старались і зробили кльове вогнише.

Давидко просто вирубився - вже відключався біля костра і Петя сказав що зараз ідем спати в палатку, після чого Девід пішов і вмостився в палатці від сонця. Дитину вклали в самі ще грали ігри та планували ранішню зарядку. 

Зранку прокинулась від голосу Тіма, який питався чи то ми проспали зарядку а чи вирішили робити тільки в позі трупа (це коли після йоги лежиш нічого не робиш і не рухаєшся).

Зранку поки дорослі складали палатки Давидко ще раз ходив на звіряток дивитись і на велосипеді кататись. 

А далі ми розділились. Так як всі решта їхали на пляж - який був в годині їзди але в протилежну сорону від дому (а ми ітак були 2.5 їзди з Сіднею), і приїхавши там мала бути якраз обідня спека, то ми вирішили натомість заїхати на водоспад що був по дорозі подивитись. 

А це Давидик по дорозі ховався. 

Ну і на закінчення стандартне фото з серії подорожей :-)