Вперше я дізналась про поліменру глину з блогу Оксанки ще кілька років тому. Надивилась на її чудові витвори, начиталась мастеркласів та не могла дочекатись щоб купити таку собі. Купила. Пролежала вона майже 2 роки в коробці - стид мені і сором.
Цього разу була хороша нагода – день народження нашого татка, святкування було дуже специфічним, якщо це взагалі можна назвати святкуванням, але подаруночок від сина хотілось приготувати цікавий. Взялись ми з Давидком і бабусею за роботу – фото рамочку. Хотілось щоб було просто але особливо, і тут прийшла ідея зробити рамочку щоб передати саме зараз що тато з сином роблять, чим бавляться, що їдять – все це помістити на рамці, щоб потім глянути і стільки всього згадати!
Взяла я просту айкіївську рамку за долар, помалювала кількома слоями білої акрилової фарби.
Поміт ми зробили фігурки з полімерної глини і запекли їх. Готові букви і фігурки приклеїли «моментом» до рамки. Вставили фото – і наш особливий подаруночок готовий.
Тятю – саме так Девід каже на тата, при чому в будь-якому відмінку (тятю пить – тато спить).
М"ячики – мініатюрна копія м"ячиків якими наші хлопці бавляться
Молоток – улюблена заборонена іграшка Давидка, але кожного разу як тато щось майструє дитина мусить допомагати.
Та коричнева кака зверху – то насправді горіх. Петя дуже їх любить а зараз ще й «присадив» Давидка на різні «їхи»
Словом перша спроба роботи з полімерною глиною пройшла вдало. Вона дость летка – можна тонюсінькі малесенькі штучки крутити і вони не рвуться. Єдине що розчарувало це колір – після запікання всі яскраві кольори потухли. Може треба було інший вид глини купувати чи менше запікати?
Дякую за гарну рамочку для моїх найдорожчих хлопців, перехоплю ідею дарунку. Юля, Ти МОЛОДЕЦЬ!!!
ReplyDeleteКруть ) вперше чую про полімерну глину... треба і собі почитати, бо дуже вже гарний у вас подарунок вийшов )
ReplyDeleteДякую Оля! Там ще можна купу цікавих прикрас робити, особливо для дівчинки =)
ReplyDelete