A тим часом

Нарешті троха все вляглось, і я почала знайходити трохи часу і бажання на блог. За той час що я практично нічого не писала, змінилось досить багато.

Петро поміняв роботу і тепер, з гордо піднятою головою, каже що працює на Atlassian. Мабуть, багатьом це мало що скаже, але більшість ІТ-шників знають і користуються продуктами цієї компанії, такими як JIRA і Confuence.

Я поміняла роботу, і працюю в нікому невідомій невеликій фірмі яка розробляє продукт для бронювання і покупки часу/місця для реклам на телебаченні, радіо, пресі і ще багато де.

Що цікаво що в моїй та його компанії працюємо з офшорними тімами з В'єтнаму, при тому з одно й того ж самого міста - Хо Чі Мін (Ho Chi Minh).

Коли я йшла з попередньої роботи мені подарували похід в спа. Добре було...



 Якщо колись ми двоє працювали в 20 хв ходьби на роботу і садіком по дорозі, то зараз Петя їздить 15 хв на автобусі в центр, а я 25 хв на машині зовсім в іншу сторону від дому. Завозити і забирати малявіка з садочка тепер не так і зручно. Але ні вибору ні няньок у нас нема, тому нічого не залишається як встигати все самим :-)

Ось карта для наглядності:  A - наша дома. B - садочок. C - район наших колишніх робіт. D - Петіна нова робота. E - моя нова робота.



Перехворіли цього року ми разів з 100. Насправді важко перерахувати скільки разів, бо одна хвороба переходила в іншу і так кілька міцяців по колу. Хворіли всі 3-є. Але найбільше, певне, я. Незнаю з чим це повязати. Кажуть після народження огранізм жінки ослаблений, і хвороби легко чіпаються,  але ж Давидку вже 2 не за горами, і минулого року я так не хворіла. Я думала може це через садок. Він там підхопить вірус від діток, сам захворіє, ну і з нами поділиться. А так як він там постійно в оточенні різних мікробів то вже й стійкіше реагує. А з іншого боку цього року багато хто хворів. Було таке що в нашому відділі на роботі, з 8 людей по колу 2 не було напротязі кількох місяців. Ну тут важко розібратись чому саме, а може то те все накупу... але знаю точно, хворіти більше ми не хочемо.

Відкрили пляжний сезон. Тепер погодка те що треба, відповідно є бажання вибиратись на пляж.



Запланували відпустку. Поки в Україні було літечко надивилась купу фото на фейсбуці. Всі по європах, по морях відпочивають, скажу чесно - завидно дивитись на яскраві літні фото коли дощ на дворі. Але скоро (всього за якісь 2 місяці) відпустка. Їдемо на Голд Кост – це щось типу місцевого Криму - австралійська столиця пляжного відпочинку. В думках я вже давно там.

А ще до нас їдуть гості! Але про це згодом. А покищо насолоджуємось погодою, красою і австралією та готуємось до місцевого Різдва (читати шопінгу).