Ідеальні вихідні

Дійство відбувалось кілька тижднів тому.

Звичайно вихідні починаються ще з пятниці; Давидко вирішив щоб мамі не було скучно , бо ж вона немає чим зайнятись, трохи «поприбирати».




В суботу був великий день – нашу дитину стригли в перукарні. Вперше в 6 місяців його стриг хресний, після того ще я 2 рази – дуже швидко волосся росте. Так от, прийшли ми в дитячу перукарню, а там замість крісел різні машинки-вертольотики, малий був в такому захваті що аж неміг там всидіти спокійно, довелось стригти в мами на руках.



Але найбільший прикол що нас стригла українка!! Отак чисто випадково попали на перукарку Лесю, а через якихось кілька хвилин виявилось що ми ще й на одній вулиці живемо – це ж треба таке!



Після стрижки «тато-син» ми поїхали на море. Жара страшна а хвилі ще страшніші. В море навіть не лізли, пішли в прибереговий басейн, та невдовзі рятувальники пропросили щоб всіх дітей з басейну вивели, так як хвилі з моря стали навіть тут небезпечними.



Неділя. Надумали йти на чергову вилазку (міні-похід) в нац парк. Я все спланувала, на гуглмапсах придивилась маршрут, запропонували всім знайомим приєднюватись, бо мало бути цікаво: починати з набережної, далі йти трохи берегом а трохи ліском, милуватись узбережжям, дійти до маяка і завершити це все одним з найбільших пляжів – Кроналла.

З купки ажіотажних і зацікавлених людей до кінця тиждня залишились тільки ми – Семенюки ;-)

Приїхали ми на точку і почали похід з місця де пришвартував свій корабель першовідкривач сучасної Австралії – капітан Кук.



Потім йшли парком, невдовзі парк закінчився дорогою. От так неочікувано... дорога і збоку ліс... а де ж мої берегові лінії і маяк?

Ну думаєм, добре йдемо дорогою, а там далі все буде. Йдемо-йдемо, нас обганяють машини, тут бачимо схід з дороги – ми одразу туди. Це був вихід на прибережжя.

Доречі, шторм з поереднбого дня не втих і хвилі були реально великі, шкода на фото маштабу не видно.



Ну поблукали ми і назад на дорогу вийшли. Йдемо далі і тут – ось він – маяк! Звичайно не так частково і не так далеко нам хотілось його бачити J



А далі побачити лісову стежку яка нас привела на місце з відки ми починали. Ось така «надзвичайно» цікава вилазка вийшла, думаю добре що більше ніхто з нами не пішов.

А потім ми купили чай і смачно загамали наші канапки розраховані на 4 години ходьби.



Пляж і маяк там й справді класні, просто мої мапси троха збрехали і там де я думала є  стежка насправді справжнісінька дорога. Хочеться колись там ще раз побувати та побачити троха більше ніж вершечок маяка.

Незважаючи на вці ці пригоди і маленькі невдачі, саме так я собі уявляю ідеальні вихідні – з сім’єю, активно ну і канапки вкінці.

Ще трошка фото тут.